Сковорода та інші

Всякому місту — звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю — любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло.
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
Панські Петро для чинів тре кутки,
Федір-купець обдурити прудкий,
Той зводить дім свій на модний манір,
Інший гендлює, візьми перевір!
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
Той безперервно стягає поля,
Сей іноземних заводить телят.
Ті на ловецтво готують собак,
В сих дім, як вулик, гуде від гуляк.
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
Ладить юриста на смак свій права,
З диспутів учню тріщить голова,
Тих непокоїть Венерин амур,
Всякому голову крутить свій дур.
В мене ж турботи тільки одні,
Як з ясним розумом вмерти мені.
Знаю, що смерть — як коса замашна,
Навіть царя не обійде вона.
Байдуже смерті, мужик то чи цар,—
Все пожере, як солому пожар.
Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
Той, в кого совість, як чистий кришталь..

...українська культура.... розстріляне відродження, а саме більш ніж 5000 діячів українського мистецтва. Щоправда багатьом вдалося вчасно мігрувати у Європу чи то Канаду, або в Австралію. Канадійський українець доктор Марко Роберт Штех(відчуваєте хіпхоп у його імені?) склав цикл передач "Очима культури". Це найпростіша , але яка насичена,подорож до справжньої української ментальності, що нажаль, існує лише за межами України.
Гугл- очима культури- і просто гляньте в очі доктора Маркоробертштеха. £ля буду, ви все відчуєте і зрозумієте. Справа в тому, що Україна наповнюється людьми, що їдуть зі сходу. Хочемо ми того чи ні, це така дійсність. Сьогодні я наважився на експеримент. Наше суспільство , як споживачі 83 lvlа, залежне від загальних шаблонів. Одже, вдягнувшись у стару військову куртку, рвану шапку, але кросівок старих нема принципово, то ж тіпаж у мене був "бєженєц"... І речовин додав, само собою. У кількості, достатній для досягнення неадекватно вигляду і сприйняття оточуючих. Скажу відверто. Більшість людей робили вигляд, що мене не існує. Слава Часу і Простору, люди ще живі. Але дехто відверто демонстрував неповагу, відразу, недовіру, агресію!! огиду! -Толерантність? Шобля? Ідинахатов'єбу!! Дехто дивився на мене згори і насмішливо, нібито всевсе про мене знає. Отже, я відчув на своїй шкурі теж , що і люди, які, зверніть увагу, бачили жахи наяву такі, що нам і не снилися. Я зрозумів тепер звідки стільки ненависті і втраченого глузду. З простої насмішки, коли ви ,бідолажні ,намагаєтесь самоствердитися за рахунок меньш гідної людини, зло кріпне. А потім росте....проростає...Часом непомітно для самих себе вбиваємо щирі почуття , залишаючи страх . Невже це так важко, поставити себе на місце іншого. Деперсоналізація? Шотимелеш!
Але. Якщо стане питання ребром, то краще зброя в руках аніж хрест на спині.

 

В школе учил :3

 

Сам я вільний і ніколи Не зламав чужої волі.

Нужно, войти или зарегистрироваться для просмотра скрытого текста.

 

Думи мої, думи - лихо мені з вами,
Чом змішались в голові ви, разом з отходами?!?

 

Мені тринадцяті минали,
Мене баяни вже не вставляли!

 

класика не умрет

 

Порядок